Далі, проміжна операція розрахунку - хід в умі - включає в себе фіксацію зоровою уявою позиції, що виходить в результаті ходу.
Цілком очевидно, що така зорова фіксація зміни, зробленої ходом, абсолютно необхідна для того, щоб при обмірковуванні подальших ходів рухома в умі фігура вже перебувала на правильному місці.

Комбінація народжується в голові шахіста.
Багато думок прагнуть до втілення - правильні й помилкові, сильні та слабкі, практичні та непрактичні.
Вони зароджуються і борються між собою, поки одна з них не візьме гору.

Азбукою гри є правила її: мета гри (мат), черговість ходів, правила рухів фігур тощо.
Усі ці прийоми засвоюються усвідомлено, але з часом процес застосування їх автоматизується.
Проявляється це в тому, що мимоволі, без спеціальної на те спрямованості, дошка і фігури сприймаються як просторово-силові та до того ж смислові відносини відповідно до правил гри, і це перетворення зорових вражень на смислові відносини відбувається з незвичною швидкістю, тож проміжні ланки процесу зазвичай стають недоступними самоспостереженню.

Мислення шахіста характеризується також і наочністю: воно пов'язане із зоровим сприйняттям дошки, фігур на дошці та просторових стосунків між ними, а також із зоровими уявленнями з попереднього досвіду та зоровими образами, які створені уявою під час обмірковування в умі пересувань фігур.

У кожного шахіста буває, що він, розрахувавши правильно варіант, не може вирішити, вигідний він йому чи ні, що, наскільки я можу судити по собі, це пояснюється в першу чергу недостатньою ясністю картини, що виникла в умі. Думка шахіста пов'язана з зоровими уявленнями. Тому, чим виразніша і яскравіша зорова картина, тим легше і точніше працює думка і тим багатша вона.