У 15 років він дізнався, як ходять фігури, і - як зазвичай - швидко прогресував у шахах.
На кілька років вони витіснили з його життя все.
Схоже, кожен шаховий майстер у своєму житті проходить через період дозрівання, коли картата дошка стає важливішою за їжу.
У випадку Тарраша повне поглинання шахами завершилося через закоханість, що настала.