Усі сходяться на тому, що комбінація - це найвищий прояв краси в шахах.
Ще Тартаковер якось оцінив її як «...можливість неможливого. Це божественна іскра, яка... осяює як метеор шахову партію».
«Ми називаємо шахи мистецтвом, — писав О. Котов, — насамперед тому, що в них є краса комбінацій, що приносить естетичну насолоду кожному справжньому любителю шахів».

Як бачите, дійсно при перетворенні пішака на ферзя також виникає координована система зв'язків.
Вона складається з одного активного зв'язку (загрози перетворення) та рівної нулю суми обмежуючих зв'язків обох сторін.
І всі ці зв'язки координовані щодо поля перетворення.
Отже, наш висновок правильний: щоб перемогти у шахах, потрібно досягти координованого поєднання зв'язків.

Це поєднання фігур і пішаків, яке за певних перестановок дає можливість одному з партнерів форсовано перетворити його на свою вигоду, вже і є комбінацією. Однак подібне визначення, не відображаючи наступних перетворень, є статичним, воно наголошує на початковій позиції, в якій майбутні і часто несподівані (принаймні, для одного з противників) події можуть бути приховані і які не видно "неозброєним" оком.

Процес мислення, на думку деяких психологів, - писав Шеннон, - суттєво характеризується наступними етапами:
- різні можливі рішення задачі випробовуються подумки або символічно без реального відтворення;
- найкраще рішення вибирається уявною оцінкою результатів цих експериментів;
- потім реалізується рішення, знайдене в такий спосіб.
Потрібно зауважити, що це майже точний опис того, як діє, граючи в шахи, машина, якщо замінити слово "подумки" словами "всередині машини".

Так, деякі майстри у своїх відповідях на питання анкети стверджували, що при грі не дивлячись на дошку вони бачать уявним поглядом всю шахівницю з усіма клітинами і фігурами, розставленими на відповідних клітинах.
Для перевірки цього твердження Біне провів експеримент, який полягав у тому, що майстрів питали навмання про колір тієї чи іншої клітини на дошці (тобто біла чи чорна).
Виявилося, більшість майстрів одразу, без обмірковування, відповісти на це питання не змогли.

Шахові фігури - яскраво виражені особистості.
У кожної з них своя вдача, свій горизонт, своя хода, свій ритм і темп життя, своє ставлення до її навколишньої дійсності.
Одні прямолінійні, інші витіюваті; одні короткозорі, інші далекозорі; одні цілком закінчені сформовані характери, інші з перспективою розвитку, зростання, якісного переродження (пішаки).

Партії змінюються, ідеї залишаються.
Класифікувати шахові ідеї за їх типами, родами та видами можна.
Встановлення цієї класифікації уточнить шахове мистецтво та допоможе його вивченню.

Вивчаючи за свою тривалу шахову діяльність величезну кількість різноманітних зіграних партій, я встановив кілька типів помилок, які періодично знову і знову повторюються.
Усі ці помилки мають психологічну основу.
Знайомство з ними цікаве як з погляду поглибленого вивчення шахової творчості, так і з практичної точки зору.

То чим же евристика відрізняється від традиційної психології мислення?
Нове у тому, що, зробивши мислення шахіста основним об'єктом своїх досліджень, евристика не тільки пізнає закономірності продуктивного мислення, а й розробляє методи машинного і математичного моделювання людського способу розв'язання складних завдань.
В евристиці сплелися два наукові напрями: програмісти черпають відомості в експериментальній психології, психологи перевіряють свої гіпотези на моделях-програмах.

Інженер, який розробляє складну конструкцію, слідчий, який намагається розкрити заплутаний злочин, лікар, який ставить діагноз у важких випадках — ці та багато інших ситуацій вимагають від людини не лише знань, а й фантазії, творчої винахідливості.
Щоб і машини могли вирішувати складні завдання, важливо всебічно промоделювати на ЕОМ процеси переробки інформації людиною і, зокрема, процеси мислення шахіста.